Львів — найбільше місто Західної України, що протягом багатовікової історії було, і є нині, науковим, культурним та національним центром регіону. В найдавніші часи — столиця Галицько-Волинської держави, згодом — адміністративний центр Руського воєводства, автономного Королівства Галичини та Володимирії. 1918 року — столиця ЗУНР. Після захоплення Галичини Польщею Львів став центром однойменного воєводства. З початком Другої світової війни був окупований Червоною армією, а 1941 року — вермахтом. 1939 року включений до Радянського Союзу. Від 1991 року — адміністративний центр Львівської області Незалежної України.



Заснування



Історики встановили, що на місці сучасного Львова, зокрема на Знесінні і в центрі міста навколо ринку Добробут ще у V столітті існували поселення. Навколишні землі, імовірно, належали до племінного утворення білих, або великих хорватів. В 907 році вони взяли участь у поході київського князя Олега на Константинополь, що свідить про перебування цих теренів, вже у той час, в політичній орбіті Русі. Також, за них, ймовірно, змагалися представники пеликоморавських і польських династій, поки у 981 році, за свідченням Нестора Літописця їх було остаточно приєднано до Русі Володимиром Святославичем, який збудував свій форпост — град Володимир. Після 1084 року на частині земель Волинського князівства утворився уділ братів Ростиславичів, який став основою для окремого Галицького князівства, до якого відійшли поселення, що стали зародком Львова.



Дату першої згадки про місто за радянського періоду виводили на підставі опису пожежі столичного міста Холма у Галицько-Волинському літописі, котра відбулася орієнтовно навесні 1256 року: