Сортування сміття в Україні: як це працює і чи працює взагалі

Майже у кожному дворі спального району є сміттєві баки для роздільного збору сміття: окремо для харчових відходів, скла, пластику, паперу. Свідомі мешканці терпляче поділяють сміття, не зовсім свідомі — збирають все в один пакет, заштовхують в будь-який бак і зі знанням справи говорять: «Все одно потім звалять в одну купу». Хто з них правий і чи є взагалі в Україні сортування сміття?

Закон про сортування сміття в Україні

З 1 січня 2018 року, згідно із Законом України «Про відходи», українці в обов’язковому порядку повинні сортувати сміття і викидати його у відповідні баки. В цьому ж році вирішили позбутися сміттєпроводів у житлових багатоповерхових будинках і внесли зміни в ДБН: скасували їх обов’язкове проектування при новому будівництві та реконструкції будівель.

Закони та новенькі баки повинні допомогти за 14 років зменшити обсяги щорічно викидаємого сміття з 95% (2016 рік) до 30% (2030 рік). До 2018 року вдалося зменшити обсяги тільки на 1.2%.

За даними Міністерства екології та природних ресурсів, в Україні щорічно утворюється 17 мільйонів тонн побутового та промислового сміття. З них тільки 5% сортується і ще 1% — спалюється на заводі Енергія в Києві. Весь інший обсяг сміття потрапляє на легальні і нелегальні звалища ТПВ, яких в нашій країні десятки тисяч.

Чому так виходить? Адже якщо є закон і спеціальні контейнери, може тоді нашій країні не вистачає спеціальних заводів, де це сміття переробляють і спалюють? Розбираємося далі.

Які сміттєспалювальні і переробні заводи є в Україні

До 2014 року в Україні функціонувало 5 заводів, де спалювали сміття: в Дніпрі, Києві, Рівному, Севастополі, Харкові. До 2020 року з них в робочому стані тільки київський завод Енергія, який не просто спалює відходи, а й забезпечує тепловою енергією житлові будинки.

Якийсь час завод Енергія був закритий на капітальний ремонт, але на початку 2019 його запустили. На відео можна подивитися, як він виглядає і що поліпшили.

Сміттєспалювальний завод у Рівному збудували в 2013 році і пропрацював він всього 6 місяців. Зараз він також функціонує, але вже як сміттєпереробний комплекс, який переробляє до 120 тисяч тонн відходів за рік.

В Україні працює 22 сортувальних лінії, які займаються сортуванням побутових відходів. Тут вибирають із загального обсягу сміття картон, пластикові пляшки, залізні, скляні банки і відправляють їх на переробку.

Переробкою промислових відходів займаються інші компанії. Їх налічується близько 28: в Києві і Київській області, Одесі, Полтаві, Запоріжжі, Львові, Білій церкві, Миколаєві та інших містах. Ці підприємства займаються захороненням небезпечних будівельних відходів, утилізацією відпрацьованих батарей та олій, переробкою документації, усуненням продуктів харчування. Деякі з них добувають зі сміття електричну енергію.

У Житомирі до 2022 року збираються побудувати найбільший в Україні завод з переробки ТПВ. Підрядником виступає хорватська компанія Tehnix, яка вже інвестувала в будівництво понад 10 мільйонів євро. Коли його побудують і запустять, міське звалище (працює з 1957 року і сильно перевантажене) нарешті закриють.

Як відбувається сортування та переробка сміття

Закони, контейнери, спеціальні машини, люди і підприємства — все є і все функціонує. Нехай і далеко не в кожному населеному пункті. Але при цьому звалища все одно процвітають і захоплюють все більші площі.

Головна проблема в тому, що у людей ще поки немає чіткого розуміння того, що таке мокрі фракції і сухі фракції. Це два типи сміття, які не можна змішувати між собою, інакше вся маса сухих фракцій вважається засмітненою біологічними частками і не підлягає переробці.

У великих містах стоять новенькі контейнери: блискучі, чисті, а деякі навіть з розумними електронними панелями наповнення, які працюють на сонячних батареях. На них детально написано, що можна викидати, а що ні, але люди все одно продовжують в бак для скла кидати тетрапаки і пластикові пляшки, а в баки для пластику — картон і упаковки. Контейнер з таким змішаним сміттям не можна відразу везти на завод, спочатку доведеться відділити сухі фракції від мокрих. Це додаткова витрата часу і ресурсів.

Приклади такого ставлення жителів можна знайти в кожному місті України. Візьмемо невеличке містечко Вишгород в 20 км від Києва. Там другий рік триває проект по роздільному збору відходів, але люди все ще продовжують викидати сміття в одну купу . Якщо ви в Вишгороді кидаєте в бак для скла пляшки, приготуйтеся до того, що почуєте не гуркіт і дзвін, а м’яке шелестіння сміттєвих пакетів з харчовими відходами.

Щоб вторсировину можна було переробити — вона повинна бути чистою. Для цього її не можна змішувати з харчовими відходами. Пам’ятайте про те, що у нас в країні сортуванням займаються не машини, а живі люди: вони вручну перебирають відвантажені відходи в не найкращих умовах. Щоб полегшити їх роботу, ретельно сортуйте сміття, обполіскуйте пляшки перед здачею, а пакети і коробки з-під жирної їжі взагалі не підходять для переробки та спалюються.

Новий сміттєпереробний завод в Житомирі обіцяють зробити більш сучасним і наближеним за технологічним оснащенням до європейських підприємств. Там збираються максимально автоматизувати сортування відходів, щоб воно виконувалося з мінімальною участю людини.

Є й інші типи відходів, які взагалі не можна викидати у звичайні контейнери. Це батарейки та акумулятори, хімічні речовини, машинне масло, лампи, які містять ртуть та інше. Їх збирають та утилізують спеціальні підприємства.

Є спеціальна карта «Куди здати відходи»: вводите місто і бачите на карті, де розташовуються пункти збору батарейок, алюмінієвих банок, градусників і т.п.

Питання до кожного: сортувати чи не сортувати

На тлі того, що навіть в Європі багато еко-проектів зі збору та сортування відходів визнають непрацездатними, в українців не так багато ентузіазму, щоб займатися сортуванням свого сміття. Але якщо кожен буде приймати участь в вирішенні проблеми, це принесе результати:

• відділення органіки від сухої сировини, яка підлягає переробці, допоможе скоротити кількість звалищ і дасть можливість існуючим полігонам швидше відновлюватися (харчові відходи розкладаються за місяць);
• українським компаніям не доведеться закуповувати сировину для створення нових товарів — коробки і книги будуть робити з переробленого картону, а пластик — з пластика. Це заощадить фінанси і дозволить зробити товари більш дешевими;
• зменшиться кількість відходів і знизиться інтенсивність забруднення навколишнього середовища — нові вироби будуть виробляти зі старих.